Идёт война между духами добра и зла
Думаешь, они воюют за себя?
Нет, они воюют за нас, за тебя и за меня
Христианский мир замер на месте
Роста нет никакого,
Сами себя лают,
Никому ничего не помогают,
Всё больше церкви украшают,
Всё купола сверкают
Манят в себя
Придешь - одна пустота.
Батюшки усопших за деньги отпевают
Хотя и знают, это им не помогает.
Машины освящают налево и направо,
Кто им дал такое право.
Младенцев крестят,
Которые ничего не понимают
Батюшки что Библию не читают?
Человек помер лет 20 назад
А певчие над его могилою псалмы поют.
А что не петь, когда деньги дают?
Магазины бизнесмены открывают
Батюшек приглашают,
Чтоб их святили, чтоб торги были.
Иконы заставляют целовать
Говорят, это будет помогать.
Жалуются прихода мало,
Значит, ты учишь не тому что надо.
Из тысячи священников
Один бесов изгоняет
Остальные дурака валяют,
Не к Богу Отцу
К Божей Матери взывают.
В церкви икон до сотни тянет,
А они на сто первую собирают
Богу угождают.
Да зачем Богу убранство ваше
Если пустота в душе вашей.
Церкви, церкви
На малое время сверкаете
Скоро, скоро время придёт
Бог вас к Себе заберёт
Не по позолоте будет судить,
А по душах людских
Сколько их вы спасти смогли.
гоменюк михаил,
г.гайсин, украина
гоменюк михаил владимирович, пришел к Иисусу в 2004 и полностью посвятил свою жизнь Богу. сейчас пишу стихи e-mail автора:lichmanyk@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 8987 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
