Із болотистої пащеки,
Що увібрала будній тлін,
Злинають лебеді, лелеки…
Лілейно-біла птаха тінь.
Вони покаялися всоте:
Безвірник, вбивця. Виріс хрест.
Крізь павутиння, хлань цейтноту
Зіп`є душа ясу небес.
На землю сходить з боку Овна.
Теплішає рідні поріг.
Та мить – гойдлива, безкоштовна –
За відпокутуваний гріх.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Легенда - Таня Марич \\\"Посему и мы, имея вокруг себя такое облако свидетелей, свергнем с себя всякое бремя и запинающий нас грех, и с терпением будем проходить предлежащее нам поприще,\\\" Евр.12:1
